NASA виявило на Землі гігантський "шматок Місяця"

NASA оприлюднило знімок величезного світлого масиву на Мадагаскарі, породи якого належать до того самого типу, що й давня кора Місяця. Геологічному утворенню площею близько 100 квадратних кілометрів понад 600 мільйонів років, а його дослідження допомагає краще зрозуміти будову місячної поверхні.

Про незвичайний геологічний масив розповідає редакція Новини.LIVE з посиланням на NASA.

Що NASA сфотографувало на Мадагаскарі

На півдні Мадагаскару розташований масив Саріріакі, який помітно вирізняється серед навколишніх порід світлим кольором. Його сфотографував астронавт 75-ї експедиції Міжнародної космічної станції 28 серпня 2026 року.

Знімок привернув увагу NASA, і 5 жовтня космічне агентство обрало його фотографією дня.

Світла ділянка площею приблизно 100 квадратних кілометрів складається з анортозиту. Це магматична гірська порода, яка формується під час охолодження розплавленої речовини та містить великі кристали мінералів.

Особливість анортозиту полягає в тому, що саме такі породи утворюють світлі високогір'я Місяця, помітні із Землі навіть неозброєним оком.

Проте масив Саріріакі не є уламком Місяця, який потрапив на Землю. Він сформувався безпосередньо на нашій планеті, а з місячною корою його поєднує геологічний склад.

Скільки років масиву та як він утворився

Анортозити Мадагаскару досліджували задовго до появи фотографії з орбіти. Ще 1998 року геологи під керівництвом Льюїса Ешвала визначили вік кристалізації порід Саріріакі та сусіднього масиву Анкафотія.

Результат становив приблизно 660 мільйонів років із похибкою 60 мільйонів років.

Для датування науковці досліджували співвідношення ізотопів самарію та неодиму в мінералах. Аналіз також показав, що вихідний магматичний розплав походив із мантії Землі.

Пізніше породи зазнали значних змін під впливом високих температур і тиску. Ці процеси пов'язують із формуванням Гондвани — давнього суперконтиненту, до складу якого згодом увійшли території сучасної Африки, Індії, Мадагаскару, Австралії та Антарктиди.

Особливо інтенсивні геологічні перетворення відбувалися приблизно 630-550 мільйонів років тому, коли зближувалися східна та західна частини Гондвани.

Сліди цих подій можна побачити навіть на орбітальному знімку. Навколо світлого масиву простягаються видовжені смуги деформованих порід.

Подальші дослідження виявили два етапи масштабних змін земної кори — приблизно 590-530 та 530-500 мільйонів років тому. Під час другого етапу відбувалося стискання кори зі сходу на захід, яке супроводжувалося утворенням складок і зон зсуву.

Чому земні породи допомагають досліджувати Місяць

Попри зовнішню та геологічну подібність, місячні анортозити значно старші за мадагаскарські. Їхній вік перевищує чотири мільярди років.

Одна з моделей формування місячної кори передбачає, що на ранніх етапах існування супутник Землі був вкритий океаном розплавленої породи. Під час охолодження легші кристали плагіоклазу підіймалися до поверхні й поступово формували зовнішню кору Місяця. Важчі мінерали, навпаки, опускалися вглиб.

Підтвердженням давнього походження місячних високогір'їв стали зразки, доставлені астронавтами програми "Аполлон".

Зокрема, 1 серпня 1971 року екіпаж "Аполлона-15" знайшов анортозит, який згодом отримав назву "Камінь Буття". Дослідження показали, що його вік становить приблизно чотири мільярди років.

Оскільки кількість доставленого з Місяця матеріалу обмежена, вчені використовують земні аналоги.

Одним із таких місць є комплекс Стіллвотер у горах Беартут американського штату Монтана. Місцеві анортозити містять багато кальцію та за хімічними характеристиками нагадують місячні породи.

З цього матеріалу виготовляють штучні аналоги місячного реголіту, використовуючи, зокрема, породи з дорожніх виїмок і відходи гірничих робіт. На таких сумішах випробовують обладнання та скафандри, які мають працювати на поверхні Місяця.

Водночас земні анортозити не повністю повторюють властивості місячного ґрунту. Через вплив води, температури й тиску вони змінюються, тому дослідникам доводиться підбирати спеціальні способи подрібнення та змішування мінералів.

Раніше Новини.LIVE писали, що марсохід NASA Perseverance розпочав дослідження місцевості Lac de Charmes, розташованої на захід від кратера Єзеро. Команда місії прозвала цей район "Диким Заходом", адже тут апарат вивчає долини, гірські хребти та породи, які належать до найдавніших серед знайдених за понад п'ять років роботи на Марсі.

Також Новини.LIVE розповідали, що NASA вдалося отримати найдетальніші наразі зображення ділянки Місяця, на яку впав фрагмент ракети SpaceX. Завдяки новим знімкам дослідники змогли визначити розміри утвореного кратера та роздивитися речовину, розкидану поверхнею внаслідок зіткнення.