Чому в Австралії тисячі сонячних панелей потрапляють на звалища

Австралія стрімко наростила встановлення сонячних панелей на дахах, але це формує нову хвилю відходів — більшість фотоелектричних модулів наприкінці служби спрямовують на полігони. Дослідники вказують, що продовження строку експлуатації та повторне використання можуть зменшити екологічний слід і відкрити ринок уживаних систем.

Про це пише Tech Xplore.

Чому панелі не використовують повторно

Австралія є світовим лідером за кількістю дахових сонячних установок на душу населення. Типовий термін служби таких систем оцінюють у 20-30 років, однак на практиці їх часто демонтують або замінюють значно раніше. Сукупний обсяг сонячних панелей, що досягнуть кінця життєвого циклу, може сягнути 280 тис. тонн до кінця року.

Команда Університету Південної Австралії проаналізувала, які бар'єри заважають сталому повторному використанню фотоелектричних панелей, і описала кроки, необхідні для "циркулярної економіки" в сонячному секторі.

Висновок авторів зводиться до того, що одного лише перероблення недостатньо: значні обсяги відпрацьованих панелей усе одно потрапляють на звалища. Для появи вторинного ринку, на думку дослідників, потрібно зняти технічні, економічні та регуляторні обмеження.

Серед економічних факторів називають падіння вартості нових панелей — це підточує попит на уживані модулі й зменшує фінансову мотивацію для повторного використання. Додатково ситуацію ускладнює відсутність стимулів: нині не діють загальнонаціональні знижки, ребейти або кредити на встановлення панелей "з другого рук".

Регуляторний блок проблем пов'язують із відсутністю єдиного національного підходу. У різних штатах і територіях діють неоднакові правила щодо модулів, які досягли кінця експлуатації, а чіткої процедури схвалення для перепродажу та монтажу вживаних панелей немає. Через це інсталятори та компанії остерігаються можливих юридичних наслідків і відповідальності за встановлення б/в обладнання.

Окремо наголошується на "дефіциті довіри": без стандартної сертифікації покупці й монтажники часто змушені покладатися на слова продавця. Як варіант, дослідження пропонує офіційний процес сертифікації зі стандартизованими протоколами тестування, а також просту систему оцінювання стану.

Ще один напрям — цифрова простежуваність: для кожної панелі можна фіксувати історію та дані про продуктивність у базі, доступній покупцям і регуляторам. У межах цього підходу вивчали ідеї від QR-міток до платформ із "цифровим паспортом" панелі, який супроводжує її протягом усього життєвого циклу. Така прозорість, за логікою дослідників, має зменшити невизначеність і спростити рішення щодо придатності модуля до повторного використання без потреби в додаткових перевірках під час кожного перепродажу.

Кабінет міністрів України тим часом спростив процедуру встановлення сонячних електростанцій на дахах і фасадах будівель. Тепер для монтажу не потрібні додаткові дозвільні або реєстраційні процедури від органів державного архітектурно-будівельного контролю.

Паралельно розробляються й нові типи фотоелектричних матеріалів. Замість класичних жорстких прямокутних панелей з'являються гнучкі рішення, які можуть повторювати форму поверхні та інтегруватися безпосередньо в архітектуру будівель.