Комета різко зупинилася і закрутилася назад — що побачили вчені

Ядро комети 41P/Tuttle-Giacobini-Kresak продовжило різко змінювати швидкість обертання після зближення із Сонцем у квітні 2017 року. Аналіз архівних знімків Hubble за грудень 2017 року вказує, що обертання могло сповільнитися до нуля й перейти у протилежний бік через реактивний "крутний момент" від викидів газу.

Про це йдеться у дослідженні планетолога Девіда Джуїта.

Чому комета почала крутитися у зворотному напрямку

Під час зближення із Сонцем у квітні 2017 року комета більш ніж удвічі сповільнила обертання: період зріс приблизно з 20 до 53 годин лише за два місяці. Після цього до кінця 2017 року її ядро, навпаки, перейшло до значно швидшого режиму — 14,4 години на оберт.

Дослідники пов'язують стрибки швидкості з реактивними викидами газу та пилу з поверхні. Такі викиди створюють крутний момент і здатні різко змінювати темп обертання небесного тіла.

Коли комета знову стала доступною для спостережень наприкінці 2017 року, астрономи зафіксували скорочення періоду до 14,4 години. Така різниця між квітнем і груднем означає, що в проміжку ядро мало дійти до повної зупинки й почати обертатися у зворотному напрямку. Оцінки дослідників відносять "момент зупинки" приблизно до червня 2017 року.

Подальші вимірювання показали, що діаметр ядра становить близько 500 метрів. Також спостереження вказують на спад активності з роками: частка активної поверхні суттєво зменшилася порівняно з початком 2000-х, що може свідчити про еволюцію поверхні та виснаження летких речовин.

Науковці звертають увагу, що хаотичні зміни обертання можуть мати критичні наслідки. За песимістичним сценарієм, через надмірне "розкручування" ядро здатне зруйнуватися вже за кілька десятиліть — раніше, ніж завершиться його динамічне існування на орбіті навколо Сонця.

Також під час руху крізь Сонячну систему міжзоряний об'єкт 3I/ATLAS продемонстрував помітні зміни у формі та випромінюванні льоду. Інфрачервоні спостереження допомогли детальніше зрозуміти, як різні речовини розподіляються навколо його ядра.

Після відкриття 3I/ATLAS деякі оцінки припускали, що це може бути надзвичайно велика комета з ядром у десятки кілометрів. Проте нові розрахунки показали, що початкові оцінки були завищені, і реальні розміри об'єкта значно менші.